В її очах зажевріла маленька іскорка надії. Навіть якщо мені прийдеться прикинутись її сестрою, я зроблю все, аби цей вогник не потух.
-Так, - маленький клубочок впав мені на коліна і , здається, тепер полились сльози радості – Але що ти тут робиш? І чому плачеш?
Я гладила дівчинку по голівці, а її тільце дрижало з кожним новим схлипом. Через деякий час, коли я вже й не надіялась почути відповідь, дівчинка підняла головку і заглянула своїми оченятками в мої. Зелені очі теж, ніби, трішки відливала сріблом.
-Повернись, будь-ласочка, повернись…
Ніжний дитячий голосок долинав до моїх вух. Я б все зробила, аби ти лиш не плакала.
-Куди?
-Ти.. ти не пам’ятаєш? – це було не зовсім питання, це був крик відчаю.
Маленьке тільце знову впало мені на коліна і задрижало. Вона була схожа на маленьке лисенятко, яке загнали в кут мисливські собаки.
-Не плач, маленьке Лисенятко, - я обов’язково згадаю – Я не дам тебе на поталу нікому.
Я обійняла її так міцно, наче її могли від мене забрати.
-Ти пам’ятаєш? – в дитячому голоску звучала невідома мені надія.
Вона піднялася, обійняла мене за плечі й тихо зашепотіла на вушко.
-Пообіцяй мені, що ти згадаєш і повернешся. Пообіцяй, що знайдеш Його і врятуєш нас… Сестричко… Пообіцяй мені…
Навкруги піднявся раптовий сильний вітер. Він підійняв у повітря все: листя, шматки трави і, навіть, дерева. Я обійняла дівчинку, як єдине, що не хотіла відпускати. Закривши очі, я довірила , {censored} лиш воно було спроможне це зупинити.
Відкривши їх, я зрозуміла, що лежу в своєму ліжку, а дівчинка.. Вона лише сон.. Але все ж..
-Обіцяю.. - будь-що, аби ти не плакала, Лисенятко…
Мир гаремника
В этом мире любовь играет важную роль в жизни человека. Чем больше людей тебя любит, тем сильнее твоя магия, и к тому же…
Варианты ответов: