Ніч. Два місяці освітлюють крону сплячих дерев. Трава, яка світиться ледь зеленуватим кольором, коливається під легеньким нічним вітерцем. Гілки дерев, які при кожному подиху вітру торкаються своїми листочками трави, відсвічують ледь синюватим світлом. Вітер танцює між деревами, наспівуючи нову тиху тривожну мелодію.
Все це перериває лиш ледь чутне схлипування, яке поступово переростає в гучний плач. Він долинає із-за найширшого дерева, гілля, якого попадало на землю синіми каскадами. Пробравшись крізь цю завісу, я побачила маленьку дівчинку, років семи на вигляд, яка сиділа під синюватим стовбуром і безперервно плакала. В білому платтячку, з білим, що ледь відливає срібним волоссям і маленьким іграшковим, теж білим, ведмедиком, вона була схожа на привида.
-Ей? Не плач… Ну чого ти?
Я підійшла до неї і сіла поруч на м’яку траву. Дівчинка різко підняла на мене свій дитячий погляд і подивилася своїми оченятами повними сліз.
-Це.. це, - вона все ще схлипувала – Це ти? Це ти сестричко?
Корпорация "Секреты Аномалий"
Аномалии - таинственные, не поддающиеся логикой и здравым смыслом вещи, существа и события. Они появились в связи с акт…
Варианты ответов: